Колсон Вайтхед – відомий американський письменник, двічі лауреат Пулітцерівської премії (відзначений у 2017-му і 2020-му роках) у номінації “Найкраща художня книга”. Майбутній знаменитий письменник народився 6 листопада 1969 року в Мангеттені, в одному з боро Нью-Йорка. Найбільшу популярність здобув завдяки роману “Підземна залізниця”. Познайомимося ближче з біографією і стилем у написанні книг, а також зі значним списком досягнень і нагород, якими удостоєний Колсон Вайтхед. Далі на i-manhattan.
Дитинство, освіта і становлення майбутнього письменника
Колсон Вайтхед народився в одному з боро Нью-Йорка, Мангеттені 6 листопада 1969 року. Тут же він провів усе своє дитинство і здобув середню освіту, навчаючись у престижній школі Трініті (Trinity, Manhattan). Далі Вайтхед продовжує навчання в Гарвардському університеті, по закінченню якого викладав у Принстонському та Нью-Йоркському університетах. Свою першу прозу в жанрі художньої літератури Колсон Вайтхед написав у період своєї творчої діяльності в щотижневій газеті “The Village Voice”. У цьому виданні письменник вів окрему колонку на тему поп-культури.
У 1999-му році Вайтхед видає свій дебютний детективний роман “Інтуїціоніст”, сюжет якого сфокусований на розслідуванні загадкового випадку падіння ліфта, причини якого розшукує інспекторка Лілу Мей Вотсон.
Джерело фото: соц. мережі.
У 2001-му році Колсон Вайтхед презентує публіці свій новий роман “Дні Джона Генрі”. У книжці описується історія колійника, народного героя Джона Генрі, який змагався паровим двигуном, проте помер від виснаження. Події книги відбуваються 150 років тому. У цьому романі Вайтхед проводить порівняльну аналогію між епохою індустріалізму 19-го століття і стрімким розвитком цифрових технологій у 21-му.
У 2006-му році автор презентує світові книжку “Апекс приховує рану” (в оригіналі “Apex Hides the Hurt”), що оповідає про комічний випадок перейменування одного міста. У романі “Сег Гарбор” (в оригіналі “Sag Harbor”) письменник уперше здіймає тему расової нерівності. У романі “Зона один” (в оригіналі “Zone One”, 2011-й рік) Вайтхед описує зомбі-апокаліпсис.
Автор семи романів, Вайтхед є дворазовим лауреатом Пулітцерівської премії в галузі художньої літератури. Він отримав стипендію Макартура 2002-го року, а 2019-го року журнал “Time” назвав його “Оповідачем Америки”.
Бібліотекарка Конгресу Карла Гейден серед всіх претендентів обрала Вайтхеда на основі номінацій більш ніж 60 видатних діячів літератури, зокрема колишніх лауреатів премії, відомих авторів і літературних критиків з усього світу. Робота Колсона Вайтхеда заснована на дослідженні людського стану та співчутті до тих, хто бореться з часом болісними примхами життя. Таким чином відгукувалася про письменника Карла Гейден, оголошуючи про присвоєну письменникові премію.
У таких романах, як “Хлопчаки з Нікеля” і “Підземна залізниця” письменник розширив рамки історичних подій, перетворивши їх на метафори сьогоднішнього світу.
Визнання таланту письменника та численні нагороди
Журнал “Esquire” назвав перший дебютний роман Колсона Вайтхеда “Інтуїціоніст” (Intuitionist, 1999-й рік) кращим першим романом року, а його другий: “Дні Джона Генрі” (2001-й рік), отримав премію “Young Lions Fiction Award” і книжкову премію Анісфілд-Вольфа (Anisfield-Wolf Book Awards). “Підземна залізниця” (The Underground Railroad, 2016-й рік) була обрана для Книжкового клубу Опри 2.0 і включена до літнього списку читання президента Барака Обами. Пулітцерівські судді назвали роман “розумним поєднанням реалізму та алегорії, що поєднує в собі насильство рабства і драму втечі в міфі, зверненому до сучасної Америки”.
Джерело фото: https://magisteria.ru/
Пулітцерівські судді відзначили книжку “Хлопчаки з Нікеля”, як “мізерне та руйнівне дослідження жорстокого поводження у виправній школі Флориди епохи Джима Кроу, яке, зрештою, є потужною історією про людську наполегливість, гідність та спокуту”.
Вайтхед також є автором двох науково-популярних книжок: “Колос Нью-Йорка” і “Шляхетна суєта: покер, в’ялена яловичина і смерть”. Його роботи широко публікувалися в таких виданнях, як The New York Times, The New Yorker і Harper’s.
Основний посил, який заклав у своїх напрацюваннях Колсон Вайтхед
Вайтхед у юному віці завжди з великим захопленням відвідував великі бібліотеки Нью-Йорка, як-от Шомбург або Мід-Мангеттен, вирушав на екскурсію або для виконання шкільних завдань, при цьому відчуваючи глибоке почуття трепету, ніби натрапив на священний куточок у місті. Розповідаючи про свій шлях до визнання таланту в письменницькій діяльності, Колсон Вайтхед завжди має надію на те, що його почує десь зовсім маленька дитина, схожа на нього, і зрозуміє, що Бібліотека Конгресу визнає чорношкірих митців, відчує наснагу йти за своїм власним баченням, знаходити свої власні священні місця натхнення.
Вайтхед одружений з літературним агентом Джулі Барер і живе в Нью-Йорку. З 2015-го року письменник є колумністом про мову в періодичному виданні “The New York Times Magazine”.