Елейн Лобл Конігсбург – американська письменниця і художниця, ілюстраторка книжок для дітей та підлітків. Світову популярність Елейн приніс перший написаний рукопис “З архіву Місіс Базиль Е. Франквайлер, найзаплутанішого у світі”. Народилася майбутня письменниця в одному з п’яти боро Нью-Йорка, Мангеттені 10 лютого 1930-го року. Дізнаємося більше про особисте життя, творчий напрямок, а також професійну трансформацію від вчителя хімії до всесвітньовідомої письменниці далі в публікації на i-manhattan.
Шанована дитяча письменниця Елейн Лобл Конігсбург, дворазова володарка медалі Ньюберрі (“З архіву місіс Базиль Е. Франквейлер, найзаплутанішого у світі”, 1967-й рік; “Вид із суботи”, 1996-й рік). Єдина письменниця, яка отримала дві медалі Ньюберрі, а також почесну нагороду Американської бібліотечної асоціації за “видатний внесок в американську дитячу літературу”.
Коротка біографія
Елейн Лобл Конігсбург народилася в Нью-Йорку в сім’ї двох єврейських іммігрантів, середня з трьох дочок. Пізніше сім’я переїхала з Нью-Йорка у фабричне маленьке містечко в штаті Пенсільванія. З ранніх років юна Елейн любила читати, найулюбленішим місцем для читання була ванна кімната, адже це було єдиним приміщенням у будинку, що мало замок. Часто Конігсбург зачинялась у ванній, крутила кран із водою так сильно, щоб цей шум перебивав її сльози після прочитаного роману “Віднесені вітром”. Як зізналася пізніше сама авторка, батьки “не мали нічого проти читання книжок”, однак для них було важливішим, щоб юна Елейн протерла пил у домі, спекла печиво чи виконала іншу роботу по господарству. Крім того, Елейн Конігсбург зізналася, що батьки не контролювали якість літератури, тому вона прочитала дуже багато “непотрібного”. Однак, будучи відомою авторкою, Елейн підсумувала, що не ображається на своїх батьків, оскільки це “у своєму роді сформувало її смак”.
Елейн закінчила середню школу у Фареллі, штат Пенсильванія, де не було можливостей для отримання консультацій, а також жодних стипендій. Однак усі ці чинники не завадили майбутній письменниці закінчити навчальний заклад із найкращими відмітками в документі про освіту. Аби вступити до коледжу та накопичити грошей на оплату навчання в ньому, дівчина влаштувалася працювати бухгалтером на м’ясокомбінат. Саме тут вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком – Девідом Конігсбург, братом одного із співвласників організації.
Елейн пішла наперекір тенденціям щодо напрямів у професійній діяльності для жінок і вступає на хімічний факультет Університету Карнеґі-Меллона в Піттсбурзі, штат Пенсильванія. На момент опанування обраного Елейн факультету навчальний заклад називався – “Технологічний інститут Карнеґі”. Увесь цей час творчий бік жінки дрімав, адже основною метою закладу на той момент була такою, щоб випустити фахівця з певною професією: наприклад, вчитель або хімік. Успішне завершення навчання та отримання відповідних документів про освіту ознаменувало собою той факт, що Елейн стала першою з-поміж усіх членів сім’ї, яка здобула науковий ступінь. Сталася й особиста подія в житті Елейн Конігсбург після завершення навчання – вона вийшла заміж за Девіда, який на той момент був аспірантом психології Університету Карнеґі-Меллона. Отримавши ступінь бакалавра, вона продовжила навчання за фахом, ставши аспіранткою Піттсбурзького університету. Однак довчитися їй не вдалося.
Робота вчителем хімії в привілейованій школі
Після отримання докторського ступеня Девіда і появи нової можливості працевлаштування подружжя переїжджає в Джексонвілл, штат Флорида. Тут Елейн влаштувалася вчителем природничих наук у приватну школу для дівчаток Бартрам. Елейн зізналася пізніше, що робота вчителем хімії в привілейованій школі для дівчаток її зовсім не приваблювала. Набагато цікавіше для неї було пізнати, що в душі у всіх цих дівчаток, ніж вивчати вміст колбочок у препараторській. Майбутня письменниця раніше мала помилкове упередження про те, що в таких школах навчаються лише розбалувані багатством дівчата. Проте з плином часу вона усвідомила, що всі вони мають таку саму юнацьку невпевненість і комплекси, як і багато дівчат із простих родин. Крім того, сама Елейн відчувала ту саму невпевненість, будучи юною дівчиною. Згідно з визнанням самої письменниці, саме робота в цій школі дала їй можливість розуміти дівчаток.
Проте вже з 1955-го року Елейн довелося поставити на паузу свою наукову та педагогічну діяльність, щоб з головою зануритися в процес виховання трьох дітей: Пола, Росс і Лорі (народжені в період з 1955-го по 1959-й роки). У період, коли в Елейн було двоє дітей, вона разом із дітьми ходила до художньої школи. Жінка підбирала зручний час, коли займалися діти, а сама – малювала в художній школі для дорослих.
Поштовх для початку письменницької діяльності
Поштовх для початку творчої діяльності настав після переїзду сім’ї в Порт-Честер, штат Нью-Йорк (1962-й рік). Саме в цей момент усі її діти пішли до школи, тоді Елейн наважилася на новий виток у своїй творчій діяльності – почати писати і займатися живописом. Основним сподвижником для такого кроку стало бажання написати щось, що відображало б дорослішання її власних дітей, а не привілейоване життя багатьох персонажів книжок, які вона читала. Про це письменниця відкрито заявляла в багатьох інтерв’ю, зокрема у статті 1998-го року для журналу “Учитель читання”.
Конігсбург продовжувала брати уроки малювання і вступила до Ліги студентів-художників. Коли її третя дитина пішла до школи, Елейн щоранку активно займалася створенням свого першого рукопису. Одними з перших її творів стали “Дженніфер, Геката, Макбет, Вільям Маккінлі і Я, Елізабет” (1967-й рік), а також “З архіву місіс Базиль Е. Франквейлер, найзаплутанішого у світі” (1967-й рік), ілюстрацією яких займалася сама Елейн. Перше оповідання було натхненне досвідом Лорі, коли вона переживала період “новачка” в навчальному закладі після переїзду до Порт-Честера. Друге оповідання було натхненне скаргами її дітей на організований пікнік із величезною кількістю домашніх зручностей. Перша книга принесла письменниці медаль Ньюберрі, а друга – почесну грамоту Ньюберрі, і все це в один рік (1968-й).
У розмові з біографом Леонардом С. Маркусом Елейн Конігсбург розповіла про причини, чому почала використовувати псевдонім автора “EL” замість свого справжнього імені. У 1960-х роках авторка вважала, що читачеві не важливо, хто написав цю книгу – чоловік чи жінка. Крім того, у цей період вона була неабияким шанувальником творчості Е.Б. Вайта, тож Елейн розраховувала на удачу, презентувавши свій перший рукопис саме під псевдонімом “EL”. Однак підсумувавши, Конігсбург зізналася, що в разі початку своєї творчої діяльності у 2000-х роках – письменниця використала б усе-таки своє справжнє ім’я.
Більшість її головних героїв – це діти дванадцяти років. Чому саме такий вік вирішила описувати письменниця у своїх книжках? На це запитання Елейн Конігсбург також розгорнуто відповіла біографу Леонардо С. Маркусу:
“Тому що саме в цьому віці серйозні питання дитинства потребують відповіді. Діти хочуть визнання з боку своїх однолітків, але двома різними, протилежними способами: вони хочуть бути такими, як усі, і відрізнятися від усіх інших. Отже, питання в тому, як примирити ці протилежні прагнення?”
Досягнення і хвороба, що обірвала життя письменниці
За весь період творчої діяльності Елейн написала понад 20 рукописів для дітей. Хоча роман “З архіву місіс Базиль Е. Франквейлер, найзаплутанішого у світі” був найпопулярніший, на рахунку письменниці багато сучасних творів і романів, а також кілька книжок із картинками. Крім того, Конігсбург описала таких видатних історичних особистостей, як Леонардо да Вінчі та Елеонора Аквітанська.
Останнім напрацюванням письменниці став “Таємничий край героїчного світу” (2007-й рік). Елейн Лобл Конігсбург померла від ускладнень після раніше перенесеного інсульту 19 квітня 2013 року, у віці 83 років. Її чоловік Девід Конігсбург помер у 2001-му році.