Ця стаття про американського письменника, який здобув визнання за свої романи, п’єси, есе та вірші. Детальніше про дитинство, становлення та кар’єру письменника Джеймса Болдвіна далі на i-manhattan.
Раннні роки
Джеймс Артур Болдвін ーамериканський письменник. Народився Джеймс 2 серпня 1924 року в лікарні Гарлем, що у Мангеттені. Мати Емма Бердіс Джонс народилася на острові Діл, була однією з багатьох, хто втік від расової сегрегації та дискримінації під час Великої міграції народів. Вона прибула до Гарлему у 19 років, там же поза шлюбом народила сина Джеймса. У 1927 році Джонс вийшла заміж за Девіда Болдвіна, робітника та баптистського проповідника. У Емми Болдвін та Девіда Болдвіна пізніше народилося вісім дітей, Джеймс же взяв згодом прізвище вітчима. Хоч хлопець називав свого вітчима батьком, все ж у них склалися непрості стосунки, вони мало не билися інколи. Часто причиною було спілкування з білими, читання книг, перегляд фільмів. На думку вітчима, все це загрожувало спасінню Джеймса, в контексті християнства. Ближче до кінця життя Девід Болдвін став параноїстичні нахили, тому його помістили до психіатричної лікарні, невдовзі Девід Болдвін помер.
Будучи старшою дитиною, Джеймс Болдвін з раннього віку багато працював, щоб допомогти своїй родині. Його формували не лише складні стосунки вдома, але й наслідки бідності та дискримінації, які він бачив навколо. Скрізь вирувала злочинність, проституція, наркоманія. Пізніше Болдвін писав, що у нього не було дитинства, не було людської ідентичності, було лише відчуття, що народився мертвим.
Початкову освіту хлопець здобув у державній школі 24 (PS 24) на 128-й вулиці в Гарлемі. З самого початку вчителі помічали талант та здібності хлопця, тому заохочували до дослідницької та письменницької діяльності. До п’ятого класу Джеймс Болдвін прочитав вже деякі твори Федора Достоєвського, “Хатину дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу та “Повість про два міста” Чарльза Діккенса. Після початкової школи хлопець перейшов до Гарлемської молодшої середньої школи імені Фредеріка Дугласа. У 1938 році Болдвін подав заяву та був прийнятий до середньої школи Де Вітт Клінтон. У той період юнак працював над шкільним журналом “Сорока”. Також у шкільні роки хлопець з’ясував, що його більше приваблюють чоловіки, ніж жінки, тому деякий час шукав притулку в релігії. У 1937 році Джеймс приєднався до п’ятидесятницької церкви.
Подальші роки становлення
Після школи Джеймс Артур Болдвін пішов працювати, де надалі зіткнувся з расовою ворожнечею від білих робітників з Півдня. У своєму одному з перших есе “Notes of a Native Son” він описав інциденти, які з ним тоді траплялись. Через різноманітні проблеми чоловік був змушений часто змінювати роботи, паралельно його переслідували нервові зриви, депресія та алкоголізм. У цей період письменник також досліджував свою сексуальну ідентичність, зустрічався з хлопцями. У 1947 році Джеймс випустив свій перший літературний текст рецензії на “Найкращі оповідання” Максима Горького, який був опублікований у “The Nation”. Перше есе Болдвіна “Гарлемське гетто” було опубліковано через рік у “Commentary”, у творі автор досліджував антисемітизм серед чорношкірих американців. Невдовзі чоловік опублікував своє друге есе “Подорож до Атланти”, де використовує щоденникові спогади свого молодшого брата Девіда, який поїхав у свій час до Атланти. Вже у 1948 році письменник опублікував свій перший художній твір, оповідання під назвою “Попередній стан”. Там йшлося про про темношкірого чоловіка близько двадцяти років, якого виселяють з його квартири, що було метафорою білого суспільства.
Розвиток у кар’єрі
У 24 роки Джеймс оселився у Парижі, адже не хотів, щоб його сприймали як “чорного письменника”, таким чином тікав від расової дискримінації та намагався прийняти свою сексуальну орієнтацію. Життя у Парижі було мандрівним та дуже бідним. У 1953 році автор випустив напівавтобіографічний роман “Іди, розкажи це на горі”(“Go Tell It on the Mountain”), який був визнаний журналом Time одним із 100 найкращих англомовних романів. Болдвін пізніше написав ще такі відомі твори, як: “Негр у Парижі”, де досліджувалося сприйняття Болдвіном несумісності між чорношкірими американцями та чорношкірими африканцями в Парижі. Також згодом оприлюднив “Збереження невинності”, в якому простежив насильство щодо гомосексуалів в американському житті. У журналі “Commentary” він опублікував есе “Занадто мало, занадто пізно” про чорноамериканську літературу, а також опублікував “Смерть пророка”. У грудні 1949 року Джеймса було заарештовано та ув’язнено за отримання крадених речей, після звільнення він написав про цей досвід у своєму есе “Рівні в Парижі”. Невдовзі письменник також випустив “Роман протесту для всіх” та “Багато тисяч зниклих”. У 1950-х роках вирішив повернутися до США. У 1960-ті роки випустив такі твори, як: “Інша країна”, “Розкажи мені, як довго вже немає поїзда”, “Цього ранку, цього вечора, так скоро”, “П’ята авеню, Аптаун: Лист з Гарлему” тощо. У 1970-1980-ті роки випустив такі твори, як: “Якби вулиця Біл могла говорити”, “Трохи вище моєї голови”, “Докази небаченого”, “Ціна квитка”, “Відкритий лист до пана Картера”. Письменник кілька своїх останніх творів написав у своєму будинку в Сен-Поль-де-Ванс, зокрема: “Трохи вище моєї голови”, “Докази небачених речей”. Помер письменник Джеймс Артур Болдвін 1 грудня 1987 року від раку шлунка в Сен-Поль-де-Ванс. Його було поховано на кладовищі Фернкліфф.