Стадіон на 80 тисяч місць планувалося побудувати на місці розташування платформи над залізничними станціями у Вест-Сайді, що належить до сторони Мангеттена (один із боро Нью-Йорка), яка примикає до річки Гудзон і стикається з Нью-Джерсі. Звернемося до історії та дізнаємося причини, через які грандіозна споруда так і не реалізувалася в досить густонаселеній місцевості Мангеттена. Далі на i-manhattan.
Грандіозний проєкт у рамках заявки Нью-Йорка на проведення літніх Олімпійських ігор 2012 року
Стадіон Вест-Сайд, також відомий як Нью-Йоркський спортивний і конференц-центр, замислювалося побудувати всепогодним за рахунок розсувного даху над площею проєкту 200 тисяч квадратних футів (18600 м2).
Спочатку стадіон Вест-Сайд замислювався як частина заявки Нью-Йорка на проведення літніх Олімпійських ігор 2012-го року. Крім того, це був один із найдрібніших гвинтиків у глобальній машині, що кардинально перетворила порівняно пустельний район далекого Вест-Сайда Мангеттена.
Всепогодна споруда на період проведення Олімпійських ігор мала вміщати до 75 тисяч осіб, після завершення яких можна було використовувати як критий конференц-зал (на 85 тисяч місць), а також як відкритий стадіон для різних спортивних заходів.
Джерело фото: https://en.wikipedia.org/
Стадіон Вест-Сайд мав стати домівкою для професійної спортивної команди “Нью-Йорк Джетс” з Національної футбольної ліги, які на той момент були молодшими орендарями стадіону “Нью-Йорк Джайєнтс” в Іст-Резерфорді, штат Нью-Джерсі. Однак ідея нового стадіону була відхилена за місяць до розгляду і прийняття відповідного рішення Міжнародним олімпійським комітетом. У міжсезоння футболу будівлю використовували як прибудову до конференц-центру Джейкоба К. Джавітса для проведення конгресів і як заміну Медісон-Сквер-Гарден.
Стадіон був “дітищем” екс-заступника мера з економічного розвитку та відновлення Деніела Луїса Доктороффа, що нині перетворюється на новий район скляних офісних веж і бульварів, які виключають право на існування задуманого раніше проєкту.
Ідея створення такого грандіозного стадіону не була новою для Деніела Доктороффа, який став заступником мера Майкла Рубенса Блумберга (108-й мер Нью-Йорка в період з 2002 по 2013 рік). Така думка активно обговорювалася ще в 90-ті роки, проте знову з’явилася лише на порядку денному Блумберга, який планував відновити нижній Мангеттен Нью-Йорка після сумнозвісних подій 11 вересня. Ця ідея була частково замаскована необхідністю під план олімпійської заявки.
Джерело фото: https://www.forbes.ru/
Мерія використовувала графік олімпійських заявок, щоб прискорити процес розгляду і затвердження різних проєктів, щоб такі вже допускали до запуску будівництва незалежно від того, виграло місто тендер чи ні. Про це у своїй доповіді “Як Нью-Йорк виграв Олімпійські ігри” заявив Мітчелл Мосс із Центру транспортної політики та управління імені Рудіна при Нью-Йоркському університеті. Деякі з пропозицій були реалізовані в той час і вже є головними об’єктами міста.
Стадіон мав стати частиною більшого проєкту з пожвавлення слаборозвиненої тривалий період території, включно з розширенням Джавітс-центру і лінії 7 нью-йоркського метрополітену.
Фінансування глобального проєкту
Зведення стадіону викликало негативну реакцію більшості місцевих виборних посадовців і хвилю суперечок через необхідність глобального державного фінансування у великий будівельний проєкт. Багато хто з противників будівництва розумів необхідність розвитку Вест-Сайду, проте сумнівним здавалася економічна вигода від стадіону, який більшу частину часу залишався без використання. Опоненти вважали, що доцільніше витратити ці кошти на більш багатофункціональні об’єкти. Прихильники ж дотримувалися думки, що витрати на суму понад один мільярд доларів стануть інвестиціями, створять тисячі робочих місць, принесуть мільярди комерційних прибутків для цього району, що, своєю чергою, збільшить суму податкових платежів, які надходитимуть, для подальшого використання їх у розвиток життєво важливих інфраструктур.
Торги
Як уже згадувалося вище, стадіон планувалося зводити на платформі над залізничними станціями, що належать Столичному транспортному управлінню (MTA), яке спочатку в приватному порядку вело переговори з продажу території з Jets, не підшукуючи інших можливих покупців. Після надання конкуруючої пропозиції від компанії Cablevision щодо забудови Вест-Сайду без стадіону, громадська думка змусила Столичне транспортне управління (MTA) провести відкриті торги на будівництво цього об’єкта. Надійшло три пропозиції: від Jets, Cablevision і Transgas. 31 березня 2005 року МТА проголосувало за Jets, хоча в пропозицію Cablevision було включено додаткову авансову суму. Адвокати компанії погрожували подавати позов, щоб оскаржити рішення МТА, яке розкритикували в ЗМІ як формальне виконання наказу губернатора Патакі, а не ухвалення рішення, що якнайкраще слугуватиме суспільству.
Джерело фото: https://www.stadiumsofprofootball.com/
Думки місцевих мешканців розділилися
Громадська думка була різною. Одні підтримували ідею будівництва стадіону, щоб Олімпійські ігри 2012 року були проведені в Нью-Йорку. Для цього місту необхідно показати, що у нього є сучасний стадіон і необхідні ресурси для проведення заходу такого рівня.
З іншого боку, багато жителів Мангеттена і Вест-Сайду не хотіли виснаження ресурсів і нескінченних заторів на дорогах, які, на їхню думку, принесуть Олімпійські ігри. Газета “New York Daily News” повідомила, що 59% жителів не підтримують ідею проведення Олімпійських ігор у Нью-Йорку. Своєю чергою транспортні компанії (приміські поїзди) подали позов, у якому оскаржували оцінку думки міста. Так, Straphangers Campaign і Tri-State Transportation Campaign заявили, що 70% відвідувачів стадіону користуватимуться громадським транспортом або готові йти пішки, а не машиною. Багато фанатів “Джетс” мріяли про те, щоб стадіон за всяку ціну був побудований.
Провідним архітектором і міським дизайнером олімпійської заявки Нью-Йорка (що носило назву NYC2012) був Скотт Шиамберг. В одному з інтерв’ю архітектор згадував про пропозицію зведення стадіону “Вест-Сайд” і різні думки, що з’являлися на цій основі.
“У нас є дві професійні команди з Нью-Йорка, але вони грають у Нью-Джерсі”, – сказав він. “Іноді буває просто складно побудувати в місті щось такого великого масштабу”.
Джерело фото: https://www.chelseanewsny.com/
Крім цього, Шиамберг керував процесом доопрацювання дизайну, функціями розсувного даху, вітряних турбін і сонячних батарей, які на той час були досить новітніми і дороговартісними. Ще одним елементом дизайну мали стати безпроточні пісуари у ванній для заощадження природних надр води.
Пропозиція також включала в себе будівництво пірсу, який планувалося використовувати для проведення розминки перед змаганнями з легкої атлетики, який пізніше було передано місту як парк.
Пропозиція про будівництво стадіону прискорила процес затвердження багатьох нових проєктів: Парк Бруклінського мосту, Хантерс-Пойнт-Саут, Barclays Center, а також розширення поромного сполучення між районами.
Що стосується позитивних змін для самого району, нині відомого як Хадсон-Ярдс – це розширення лінії 7 нью-йоркського метрополітену, реконструкція Джавітс-центру, зміни зонування території. Шіамберг вважає, що все це відбулося б у будь-якому разі, однак це могло зайняти 50 років замість 10.
У якомусь сенсі, жителі Нью-Йорка повинні бути раді факту нереалізованості стадіону Вест-Сайд через підсумковий сильно змінений вигляд району, який стане реальністю для всіх мешканців і гостей протягом кількох майбутніх десятиліть.